Симфонія суржику (1951)

Біля самих воріт Неба новоприбулого душу зустрічають небесні чиновники, покликані занотувати його життєвий шлях. Та швидко виявляється, що зробити це не так просто: новачок розповідає про своє минуле, рясно пересипаючи мову сучасним сленгом, мемами та виразами, яких стародавні небесні писарі зовсім не розуміють. Через цю мовну плутанину простий акт реєстрації перетворюється на кумедний хаос — чиновники намагаються розібратися в незвичних фразах, тлумачити їх буквально та роблять хибні висновки. Розмова набуває рис абсурдної комедії, де зіткнення світів — вічного та тимчасового — показує, як навіть на порозі вічності мовний бар’єр може спричинити чимало сміху.