Війна (1994)

Лідія Джоан Сіменс розповідає свої спогади з дитинства. Вона вже давно доросла людина, якій довелося пережити нелегке дитинство. Лідія згадує згадує всіх: своїх друзів, з якими вона проводила дуже багато часу, свого молодшого брата, маму і батька. Її батько-колишній військовий, який пішов у відставку після війни у В'єтнамі. Після бойових дій,які йому довелося пережити, життя його покотилася під укіс. Він практично не бував вдома, роботу він знайти не міг. Головна проблема, з якою він не міг впорається — порушена психіка. Після всього, що йому довелося побачити на війні, він, в буквальному сенсі, втратив розум.